Форми власності в сільському господарстві
Законодавство передбачає, що підприємницькою діяльністю в Україні можуть займатися право- та дієздатні громадяни нашої чи інших держав, а також юридичні особи усіх форм власності. В сільському господарстві об’єктами підприємницької діяльності можуть бути фермер, орендар чи менеджер акціонерного товариства. Тобто наявність різних форм власності визначає й те, що соціально-економічні типи учасників підприємницької діяльності можуть бути різними.
Закон України “Про власність” зазначає, що всі форми власності є рівноправними. Сьогодні ж спостерігається протиставлення існуючим нових форм господарювання: колективним сільськогосподарським підприємствам фермерських господарств. Здійснюється руйнування колективістської основи відносин на селі та насильне насадження приватних фермерських господарств. Законодавство створивши формальний плюралізм форм власності, насправді породило непримиренні суперечності та антагоністичну боротьбу. Свідченням цього є численні конфлікти між фермерськими господарствами, орендними колективами, кооперативами, колгоспами та радгоспами.
Як вирішення цієї проблеми розглядається процес масової приватизації. Однак не враховуються деякі об’єктивні показники самої діяльності фермерських господарств, які не здатні одразу виробляти необхідну кількість сільськогосподарської продукції для населення. Для їх становлення, поки господарство розбудується, закупить техніку, будівельні матеріали, паливо, - необхідно три-чотири роки. Тому різкий перехід до сімейних форм власності можу бути катастрофічним для суспільства.
Протягом останніх років Верховною Радою України було прийнято кілька законів, які мали створити умови для розвитку різних форм господарювання. Так правові, економічні та соціальні основи створення та подальшої діяльності фермерських господарств в Україні було визначено Законом “Про селянське (фермерське) господарство”. Згідно з Законом громадяни мають право на добровільне створення фермерських господарств, а самі господарства – на самостійність та рівність серед інших форм господарювання. Неприпустимість втручання держави в діяльність колективних сільськогосподарських підприємств, їхню рівність з державними господарствами гарантує Закон “Про колективне сільськогосподарське підприємство”. Закон регулює правові, соціальні, економічні та організаційні умови діяльності колективних сільськогосподарських підприємств.
Кабміном також приймаються нормативні акти. Та на практиці за умов відсутності механізму узгодження економічних інтересів суб’єктів господарської діяльності, всі ці закони та акти не виконуються.
